Праздник со слезами на глазах.

22 травня – Міжнародний день збереження біорозмаїття.


Встречаются две планеты. Одна другую спрашивает:" Ты чего такая грустная?"
Та ей отвечает:" Да вот, люди завелись...". Первая говорит:" Не волнуйся, со мной тоже такое было. Сами перевелись...".




Все взаэмопов'язане у природі.

Людина - примат, розножившись як саранча, сжерла й загадила все навкруги себе.

Вона вийшла з ніши, яку для неї виділила природа, і за допомогою каміння чи сучасної потужної техніки знищує все живе і неживе навкруги.

Цим самим вона риє собі могилу, знищуючи довкілля, де все було збалансовано до втручання людини.

Наприклад, сучасне сільське господарство базується на вбивсті.

Великі площі, засіяні монокультурою, викликають спалах популяціїї живих істот, яких людина назвала шкідниками ( хоча вони мають таке ж право на життя, як і людина).

Щоб отримати врожай достатньо було повернутися назад, до природнього біорозмаїття, де на кожну комаху є антогоніст, за допомогою якого природа підтримувала баланс мільйони років.

Але заради грошей транснаціональні компанії продукують знаряддя вбивства - всілякі циди.

Людство здійснює геноцид проти всього біорозмаїття в природі.

І це - шлях в безодню.

Пропоную дуже гарну та професійну публікацію на цю тему відомого еколога Ярослава Мовчана

Спойлер

Звертаючи увагу на живу природу: для людства і його виживання

22 травня – Міжнародний день збереження біорозмаїття.

Чому варто про це згадати, навіть на фоні інших справ? Гострота даного питання пов’язана з серйозною деградацією природи планети у ХХІ сторіччі – до такого рівня, за якого виживання людства є під питанням. Річ в тім, що люди, економісти і політики, не беруть до уваги, що живуть на планеті, яка має обмежені розміри і кінечні ресурси. Але, наприклад, за останні 25 років обсяг продукції, вироблений людством, – рівний обсягу продукції, виробленого за 125 попередніх років, тобто – мова про експонентний розвиток, про стрімке наростання обсягів вироблення „продукції” і мова про вичерпання в найближчому майбутньому ресурсів планети, в базовому сценарії, до 2070 року чи раніше (модель „Світ-3” Дж. Форестера, розроблена на замовлення Римського клубу).

Слід пам'ятати, що як природною основою для існування сучасної цивілізації, так і єдиним відновлюваним ресурсом є біосфера. Її стан стає критичним. Так, в термінології всім відомої екологічної піраміди енергоспоживання (це коли мікроорганізмів найбільше, безхребетних тварин менше, а хребетних – ще менше), енергетично виглядало так: 90% енергії, виробленої рослинами, поглиналося мікроорганізмами, 9% - безхребетними організмами, 1% - людиною і великими тваринами. Зараз людина і тваринництво споживають 40% від первинної продукції біосфери. Тобто, людина перевищила ємність і порушила стійкість екосистем, кардинальним чином трансформуючи біосферу, і запустила біосферні компенсаційні процеси.

Послуги біосфери є незамінними, проте ми понадміру використовуємо її ресурси. За даними Світової мережі екосліду (“Global Footprint Network”), у 2015 році вже станом на 13 серпня людство вичерпало допустиму кількість ресурсів планети, які можна було використати за рік з можливістю їхнього відновлення (День надспоживання, "День браконьєра"). В річному перерахунку, сьогодні людство споживає на 40% більше, ніж здатна забезпечити біосфера планети, і цей процес над-споживання може завершитися швидкою катастрофою, яка вже зачепить наших сучасників і стане трагедією нащадків.

Наскільки це серйозно? Чому втрата лісів, ведмедиків і метеликів (а все це разом, включаючи мікроорганізми, і є "біорізноманітність") має бути причиною для нашого хвилювання? Тому, що це є обмеження, а в перспективі – втрата ресурсів для харчування, це – погіршення стану екосистем і їх здатності до саморегулювання, що впливає на якість життя, це – погіршення здоров’я населення планети, втрата паливних ресурсів, втрата чистої води, втрата естетичних та культурних цінностей, втрата ще 15 екосистемних функцій – послуг для суспільства. Втрата всього цього – це плата за "сталий розвиток", метушню чи «гламур» повсякденності. Ось чому в Ріо-де-Жанейро в 1992 р. було підписано Конвенцію про біорізноманіття, а ООН оголосила 22 травня – день, коли була досягнута угода про це, – Міжнародним днем біорізноманіття.

Беручи до уваги катастрофічний стан живої природи планети, декада 2010-2020 рішенням ООН стала декадою збереження біорізноманітності. Тема цьогорічного Дня "біорозмаїття" – «Звертаючи увагу на живу природу: для людства і його виживання».

В цей День (але не тільки в цей) необхідно задуматися, як ми живемо, що ми робимо з живою природою, і що буде завтра (і яке воно буде!). Поки-що ми спостерігаємо, як у нас на очах зникають ліси і озера, луки і степи, сквери і дельфіни, риби і величні дерева. І виростають на їх місці монстри будинків і офісів, так, ніби вони матимуть сенс без знищеної природи. Ми далі говоримо про "сталий" розвиток, забуваючи, що він не може бути безкінечним, і пора задуматися не про кількість тон металу чи нафти, машин чи банків, а навіщо вони? Де те, для чого буцімто все це будується, прокладається, виплавляється? Де якість життя? І де власне життя? Чи є виправдання «девелоперам» і їх замовникам, «новим капіталістам» і їх «топ-менеджерам», чиновникам і депутатам різного рівня, які щодня чи раз в житті, заробляючи на масло до хліба чи освіту дітей в Швейцарії, «хатинку» чи позолочений унітаз, «ролекс» чи «майбах», забирають у нас всіх майбутнє, у наших дітей – здорове життя, а у наших внуків – взагалі життя? На що вони розраховують з логікою «а після мене хоч потоп»? Без зрушень в свідомості, практиці природокористування, в способах і рівнях споживання майбутнє як сучасної цивілізації, так і Української держави є проблематичним. Майбутнє починається сьогодні, з нашого двору і міста, вулиці і лісу, річки і моря. І чи світ даруватиме нам радість життя в здоровому природному довкіллі, чи це буде бетон, смог, сміття, пеньки і джипи – залежить також від нас.

Людство досягло межі в своєму розвитку. Яким бути світу завтра – залежить від нас сьогодні. Сценарієм подолання катастрофи чи її відсування в часі розглядається стратегія збалансованого розвитку, фундаментальна зміна розвиткових орієнтирів, екологізація та біологізація освіти, еко-виховання, зміна комплексу матеріально-технологічної діяльності на планеті, максимальне збереження та відновлення живої природи планети, впровадження екоімперативу. Наступив момент істини. І ми маємо виявитися здатними піднятися над метушнею і радикально змінитися, припинити щось «намивати» на приреченій землі.

Час на роздуми вичерпано. Нагальні дії ще дають шанс на завтрашній день, з росами і солов'ями, сонцем над туманом в долині, ковилами і дубами, природним киснем і джерельною водою, морською хвилею і птахом в небі, пахощами лип, акацій чи матіол, ріками і рибами – шанс на життя.

 

Всемирный день охраны окружающей среды – 5 июня.


«В этот Всемирный день окружающей среды я настоятельно призываю людей и правительства по всему миру преодолеть безразличие, бороться с жадностью и действовать, чтобы защитить наше природное наследие ради нынешнего и будущих поколений». — Генеральный секретарь ООН Пан Ги Мун
К сожалению, и 5июня – это праздник со слезами на глазах.

С 1972 года человечество празднует этот День, но процесс разрушения окружающей среды постоянно усиливается и приобретает лавинообразный характер. И очень вероятно, что уже через несколько лет он может выйти из-под контроля и стать необратимым.

Спойлер

Провозглашен на 27-й сессии Генеральной Ассамблеи ООН 15 декабря 1972 года.

Датой проведения выбрано 5 июня — день начала работы Стокгольмской конференции по проблемам окружающей человека среды в 1972 году.

В своей резолюции Генеральная Ассамблея призывает государства и организации системы ООН ежегодно в этот день проводить мероприятия, подтверждающие их стремление к сохранению и улучшению окружающей среды.

Также на 27-й сессии Генеральной Ассамблеи была создана новая организация в системе ООН — Программа ООН по окружающей среде (ЮНЕП). Именно под эгидой ЮНЕП ежегодно отмечается Всемирный день окружающей среды.

Тематика и девизы Всемирного дня окружающей среды
Каждый год определяется тематика и девиз, выбирается место проведения основных международных мероприятий. Из прилагаемого списка видны главные экологические проблемы Земли:

• 2016 год --- Wild for Life ( Жизнь диких животных)
• 2015 год — «Семь миллиардов снов. Одна Планета. Потребляй с осторожностью»
• 2014 год — «Подними свой голос, но не уровень моря!» (англ. Raise Your Voice Not The Sea Level)[1]
• 2013 год — «Думай. Ешь. Сохраняй» (англ. Think.Eat.Save)[2]
• 2012 год — «Зелёная экономика: а ты её часть?»
• 2011 год — «Леса: используя услуги природы»
• 2010 год — «Множество видов. Одна планета. Одно будущее»
• 2009 год — «Ваша планета нуждается в вас»
• 2008 год — «Освободись от зависимости! На пути к экономике с низкими выбросами углерода!»
• 2007 год — «Таяние льда — Горячая тема!»
• 2006 год — «Пустыни и опустынивание — Нет опустыниванию засушливых земель!»
• 2005 год — «„Зеленые города“: План для планеты!»
• 2004 год — «Нужны моря и океаны! Живыми, а не мертвыми»
• 2003 год — «Вода — два миллиарда людей в ней остро нуждаются!»
• 2002 год — «Дать Земле шанс»
• 2001 год — «Войти во Всемирную паутину жизни»
• 2000 год — «Тысячелетие окружающей среды — время действовать»
• 1999 год — «Наша Земля — наше будущее. Спасем её!»
• 1998 год — «Ради жизни на Земле — спасем наши моря»
• 1997 год — «Ради жизни на Земле»
• 1996 год — «Наша Земля, наша среда обитания, наш дом»
• 1995 год — «Мы, народы: объединение ради глобальной окружающей среды»
• 1994 год — «Одна Земля — одна семья»
• 1993 год — «Бедность и окружающая среда — разорвать порочный круг»
• 1992 год — «Земля у всех одна — вместе позаботимся о ней»
• 1991 год — «Изменение климата. Необходимость глобального партнерства»
• 1990 год — «Дети и окружающая среда»
• 1989 год — «Глобальное потепление, глобальное предостережение»
• 1988 год — «Когда люди ставят окружающую среду на первое место, развитие не прекратится»
• 1987 год — «Окружающая среда и кров: больше, чем крыша»
• 1986 год — «Дерево для мира»
• 1985 год — «Молодежь: население и окружающая среда»
• 1984 год — «Опустынивание»
• 1983 год — «Организация сбора, удаления и захоронения опасных отходов: кислотные дожди и энергия»
• 1982 год — «Через десять лет после Стокгольма (обзор природоохранных проблем)»
• 1981 год — «Грунтовые воды; токсичные химические вещества в пищевой цепи человека»
• 1980 год — «Новый вызов для нового десятилетия: развитие без разрушения»
• 1979 год — «Только одно будущее для наших детей — развитие без разрушения»
• 1978 год — «Развитие без разрушения»
• 1977 год — «Природоохранная проблема озонового слоя; утрата земель и деградация почв»
• 1976 год — «Вода — ключевой ресурс жизни»
• 1975 год — «Населенные пункты»
• 1974 год — «Только одна Земля

Всемирный день окружающей среды (World Environment Day) ежегодно отмечаемый 5 июня, является для всех экологов и природоохранных организаций одним из основных способов привлечь внимание мировой общественности к проблемам окружающей среды, а также стимулировать политический интерес и соответствующие действия, направленные на охрану окружающей среды.

Празднование этого Дня рассчитано на то, чтобы пробудить в каждом человеке желание способствовать охране окружающей среды. Другими словами, необходимо дать народам мира возможность активно содействовать устойчивому и справедливому развитию, способствовать пониманию того, что основной движущей силой изменения подходов к природоохранным вопросам являемся мы сами, наше общество. А также разъяснять полезность партнерских отношений, с тем, чтобы у всех стран и народов было более безопасное и благополучное будущее

Всемирный день окружающей среды призван побудить как можно больше людей предпринимать действия, для того чтобы не допустить, чтобы растущая нагрузка на природные системы жизнеобеспечения планеты достигла критической точки. Тема Дня 2016 года привлекает внимание к незаконной торговле дикими животными, которая разрушает биоразнообразие планеты и ставит под угрозу выживание как вида слонов, носорогов, тигров и многих других животных. Кроме того, незаконная торговля дикими животными наносит ущерб нашей экономике, общинам и безопасности. Кампания этого года, проходящая под слоганом Wild for Life, призывает нас распространять информацию о преступлениях против дикой природы и делать то, что от нас зависит, чтобы предотвращать их.

 

Колись давно розумна людина ( ми навіть втратили про неї пам’ять) засадила голі піски хвойним лісом. Не впевнений, що тоді вже знали про підземне озеро. Але ліс затримав піски та захистив підземне озеро.
Зараз ці ліси вирубуються, провокується повернення піщаних бурь, знищується підземне озеро питної води.
Тому доволі актуальним є для вознесенців чергове екологічне свято -
17 червня - Всесвітній день боротьби з опустелюванням

Гарно сказав про це свято Олег Царук, зам.голови ГО Екологічний клуб Еремурус, експерт Конвенції ООН по боротьбі з опустелюванням, експерт програми LEAD FAO.

Спойлер

Конвенція ООН по боротьбі з опустелюванням - КБО ООН (повна назва – Конвенція ООН по боротьбі з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці), разом із Конвенцією з біорозмаїття та Рамковою Конвенцією із зміни клімату є однією з так званих "Конвенцій Ріо", тобто однією з провідних міжнародних екологічних угод, запропонованих на Саміті у Ріо-де-Жанейро у 1992 році. ЇЇ головною ознакою є значна соціальна складова – боротьба з бідністю як причиною і, в той же час слідством деградації навколишнього середовища та окремих його компонентів в посушливих та напівсухих ландшафтах. Не менш важливою складовою КБО є вимога активної участі громадськості – НУО, місцевих громад та органів самоврядування, молоді та жінок – у її реалізації. Конвенцію було прийнято 17 червня 1994 року у Парижі і цей день Генеральна Асамблея ООН проголосила Всесвітнім днем боротьби з опустелюванням. КБО набрала чинності 26 грудня 1996 р. після її ратифікації 50 країнами. Наразі її Сторонами є 195 країн світу, у тому числі Україна.

На жаль рівень освіченості як про власне феномен опустелювання, так і про Конвекцію в Україні залишається дуже низьким, і не тільки серед широких верств населення, але й серед урядовців. Про це свідчить хоча б той факт, що Україна стала мало не останньою державою регіону Центральна та Східна Європа, що приєдналася до Конвенції (Закон від 4 липня 2002 г. № 61-IV). Навіть розробка Національного плану дій по боротьбі з опустелюванням почалася лише у 2013 р., та й процес проходив із залученням дуже вузького кола експертів. Навіть у регіональних та місцевих програмах використання та охорони земельних ресурсів КБО, як правило, навіть не згадується. То ж не дивина, що при згадці Конвенції навіть фахівці-екологи починають питати – Ну яке воно відношення має до нас? Де пустелі, і де Україна?!

В той же час, Україна, де мало не половина населення проживає у сільській місцевості - одна з найбільш уражених процесами опустелювання країн регіону Східної та Центральної Європи. Близько третини території країни знаходиться у зоні посушливого клімату, стільки ж в умовах сухого субгумідного клімату, тобто, це території, на яких існує погроза розвитку процесів опустелювання. Частина території країни відноситься до зони напівпустель, є значні піщані масиви, у тому числі й один з найбільших у Європі подібних масивів (Олешківські піски, Цюрупинський район Херсонської області). Останніми десятиріччями на території країни суттєво збільшилась частота посух, відзначається постійне зростання середньорічних температур, наприклад, за два останніх роки на протязі вегетаційного сезону дощів було дуже мало або не було зовсім на більшій частині території країни, що призвело до значних втрат врожаю, у липні-вересні 2015 року було перевищено одразу декілька температурних рекордів за весь час метеоспостережень, в деяких регіонах за літо було лише 2-3 незначних дощі. Посуха 2015 р. поєднала всі три види посух – метеорологічну (повітряну), сільськогосподарську (ґрунтову) та гідрологічну. Навіть у зонах достатньої зволоженості випало лише 40-70% опадів від середньорічних показників.

Зміни у співвідношенні затяжних та проливних дощів на користь останніх сприяють розвитку водної ерозії, оскільки вода на встигає просочуватись у землю. Різке зростання тарифів на газ та електроенергію примушує населення використовувати дрова для побутово-господарських потреб, тож все частіші випадки знищення вітрозахисних лісосмуг, як наслідок – зростання ризиків вітрової ерозії ґрунтів. Ще одним фактором, що сприяє розвитку опустелювання, є практика випалювання травостою, що залишає землю без захисту у зимово-весняний період. Особливо погрожуючим чинником стали бойові дії на південному сході країни, у зоні найбільш вірогідного розвитку опустелювання в країні. Використання важкої артилерії, пересування значної кількості важкої техніки призводять до знищення ґрунтів на значних територіях. Все це негативним чином впливає на врожаї і, як наслідок, на добробут сільського населення.

Тож не питайте – Яке відношення Україна має до цієї Конвенції? - краще будемо працювати разом над її реалізацією – як у нас, так і в усьому світі, тим більше, що слоган цього року «Protect Earth. Restore Land. Engage People» - «Захищай Землю. Відновлюй ґрунти. Залучай людей» - це, фактично програма діяльності будь-якої екологічної організації.
Успіху всім нам!

 

Та ще й ким? Драними настоящими мультиками!!!

 

8 серпня, відзначається День екологічного боргу.
Він позначає час у році, коли річна потреба людства у товарах і послугах, які можуть надати наші землі і моря – фрукти і овочі, м’ясо, риба, деревина, бавовна для одягу і поглинання двоокису вуглецю – перевищує те, що екосистема Землі може відновити за рік.

Також це означає, що решту частину цього року ми будемо жити за рахунок ресурсів наступних поколінь.

З кожним роком День екологічного боргу настає все швидше і швидше. Невтішна динаміка ;(

Поради Екоклубу, як жити більш екологічно http://ecoclubrivne.org/pub14/. Приєднуйтесь до нас - збудуймо зелений і безпечний світ навколо разом!

 

День Земли.

«Земля в илюминатре, Земля в илюминаторе, Земля в иллюминаторе видна.
Так сын грустит о матери, так сын грустит о матери, грустим мы о Земле – она одна!»





Во всем мире 20 марта, по инициативе ООН, празднуется День Земли. Причем в календаре международных праздников существует два Дня Земли – сегодняшний отмечается в День весеннего равноденствия, а второй – 22 апреля.
Первый имеет миротворческую и гуманистическую направленность, второй – экологическую. Дата 20 марта была выбрана и официально утверждена в 1971 году ООН для Дня Земли именно потому, что на это время выпадает день весеннего равноденствия, когда меняется биологический ритм планеты, и она переходит на новый виток своего развития, когда происходит пробуждение природы и ее обновление.
В обращении ООН говорится: "День Земли – это специальное время, которое предназначено, чтобы привлечь внимание всех людей к осознанию планеты Земля как их общего дома, ощутить нашу всеземную общность и взаимную зависимость друг от друга".
Основателем этого Дня считается известный американский общественный деятель Джон Мортон, который в 1840-х годах развернул кампанию по посадке деревьев и кустарников, в рамках программы бережного отношения к окружающей среде каждого гражданина страны. А став секретарем Территории Небраска, в 1872 году он предложил установить день, который будет посвящен озеленению. Так появился День дерева, который сразу же стал очень популярен.
В течение первого Дня жители штата высадили около миллиона деревьев, и вскоре их инициатива переросла в общественное движение. Начиная с 1970 года, смысл праздника расширился до общей идеи охраны окружающей среды, и появилось новое название – День Земли, который стал общенациональным. В 1971 году ООН официально приняла этот праздник, и впоследствии он стал всемирным, с каждым годом получая все более широкую международную поддержку.
Сегодня День Земли – всемирное движение гражданских инициатив в защиту планеты как общего глобального Дома, объединяющее множество различных мероприятий и акций, как природоохранных и экологических, так и миротворческих. Это не столько праздник, сколько повод еще раз задуматься о проблемах хрупкой и уязвимой окружающей среды, проблемах взаимоотношений человека и окружающего мира.
День Земли отмечают в рамках Дней защиты от экологической опасности. Среди наиболее популярных мероприятий в деле защиты и благоустройства окружающей среды, проводимых в этот день в разных уголках нашей планеты, - это экологические выставки и фестивали, марафоны и конференции о природе, уборка улиц и территорий в городах, посадка деревьев и остановка автомобильного движения на оживленных улицах крупных городов, культурные акции и концерты…
Также стоит отметить, что по сложившейся традиции, ежегодно в рамках Дня Земли в подавляющем большинстве стран непременно принято в течении одной минуты звонить в Колокол Мира, который является символом мирной жизни, дружбы и солидарности всех народов, и призывом к действию во имя сохранения культуры и лучших достижений человечества. И смысл этой церемонии в том, чтобы в течение этой минуты, люди подумали о том, как сохранить нашу прекрасную планету, как улучшить жизнь на ней, ощутить себя жителями и частью Земли.
Первый Колокол Мира (Peace Bell) был отлит в 1954 году в знак памяти о трагедии японских городов, переживших ядерную бомбардировку, и установлен в штаб-квартире ООН в Нью-Йорке. Он отлит из монет, собранных детьми всех континентов, в него также вплавлены ордена и медали, другие почетные знаки людей многих стран. Надпись на Колоколе гласит: "Да здравствует всеобщий мир во всем мире".
Затем подобные колокола начали устанавливать и в других странах – Японии (1954), Германии, Польше, Турции (1989), Мексике (1990), Австралии (1992), Монголии (1993), Канаде (1996), Бразилии (1997), Аргентине (1998), Эквадоре (1999), Узбекистане (2003) и других странах. Россия присоединилась к акции "Колокол Мира в День Земли" в 1998 году.
В Украине пока не слышно звонов колоколов Мира.
Но явственно слышен набат войны и чернобыльские колокола экологического бедствия.
В День Земли хотя бы на минутку остановись и подумай о Земле – она у нас одна. Такая маленькая, хрупкая, беззащитная,... тяжело раненная нами.

 

Аномальные праздники

Ну и праздники пошли! Только в марте отмечаем уже третий экологический праздник. Хотя лично для меня праздником стал бы тот день, когда бы исчезли причины, побудившие ООН к объявлению таких экологических праздников.
Первый мартовский экологический праздник - 14 марта – Всемирный день борьбы против плотин на реках.
И не от хорошей жизни учреждён этот праздник. Река живая, пока она бежит. Плотина – тромб в кровеносном сосуде Земли, вначале убивает реку, а потом постепенно и нас. Вот и празднуем день борьбы вместо того, чтобы убрать плотины. А реки умирают. И люди вымирают. А свои малые реки отдали арендаторам-рекогубам. А Буг наш предали – безропотно отдали его ядерным неандертальцам. Празднуем День борьбы с плотинами...
Второй мартовский экологический праздник – 20 марта - День Земли Это праздник со слезами на глазах. Запустили процесс экологической самоликвидации. Празднуем День Земли...
Третий мартовский экологический праздник – 22 марта - День воды.
Реки – неиссякаемый источник питьевой воды, убили. Экосистему Земли разрушили. А потом вспомнили, что без воды человек может прожить всего несколько дней. И объявили очередной экологический праздник. А чистой воды-то уже почти и нету. Празднуем День воды...

Идея проведения Всемирного дня воды впервые прозвучала на Конференции ООН по охране окружающей среды и развитию, которая состоялась в 1992 году в Рио-де-Жанейро. На этой же конференции прозвучала ещё одна фраза: ««Сучасний світ зіткнувся з проблемою деградації екологічних систем та поступового виснаження природних ресурсів, від яких залежить наш добробут, під загрозою саме існування людини на Землі».
Прошло 22 года. По состоянию на 22 марта текущего года мировое сообщество уже 21 раз отпраздновало День воды, но воды, пригодной для питья, с каждым годом становится всё меньше и меньше.
Отмечаемый ежегодно 22 марта Всемирный день водных ресурсов ООН будет посвящен в этом году теме взаимосвязи воды и энергии. Для жителей Николаевской области эта взаимосвязь очевидна – энергия ЮУ АЭС (которая лишняя) забрала воду из Буга (без которой мы жить не можем).

Ещё на стадии проектирования ЮУ ЭК было ясно, что река Южный Буг будет превращена в технический водоём для охлаждения атомной станции. Уже после пуска двух энергоблоков ЮУ АЭС всесоюзная экологическая экспертиза констатировала, что применяемая прямоточная система охлаждения энергоблоков ЮУ АЭС является экологически преступной и экономически бессмысленной.
Как и в СССР, так и в самостийной Украине о человеке никто не думал и не думает. Третий блок запустили – воды в Бугу не стало. Вместо того, чтобы выводить блоки ЮУ АЭС по мере выработки их проектного ресурса и заняться спасением реки, ветхие блоки заставляют работать до тех пор, пока они сами не выведут себя из работы.
А Буга уже нет. И водопроводы, которые брали воду для населения ниже ЮУ АЭС, уже давно раскурочены – не смогли делать живую воду из мёртвой.
Вот и пьём воду, которая больше мёртвая, чем живая. А чтобы сразу не помёрли от бактерий – нам делают смесь из грязной воды и хлорки. Теперь мы умираем не сразу от патогенных бактерий, а постепенно – от химических и радиоактивных загрязнителей. А хлорорганические соединения работают на онкодиспансер, как мощнейшие канцерогенные вещества.
И санстанции разогнали – потому, что ... «нерентабельные». А поставщики питьевой воды покупают заключение о пригодности их товара для питьевых целей у самых сговорчивых и дешёвых лабораторий. Впрочем, и самих-то лабораторий остались единицы.
Да и анализы делают не так и не столько, как в Европе. А – цвет, вкус, запах, сухой остаток ... т.е. ровно столько, чтобы человек не смог понять, что вода грязная и не умер после первого же стакана.
А вымираем тихо и постепенно. Всего со скоростью 5 миллионов в 20 лет.
Анекдот в тему. Разговор Путина с Януковичем: Продай Украину. - Вам с людьми, или без? - Без. - Тогда подождите ещё лет пять.
Пенсию многим уже присваивают посмертно, так как средняя продолжительность жизни мужчин на Украине 62,6 года, а пенсию можно получить только после 65.
С праздником!